Модуль 3. Наукова періодика відкритого доступу, бібліотеки дисертацій Лекція 1. Наукова періодика відкритого доступу

В Україні наукове фахове видання — це періодичне або продовжуване видання (у тому числі — електронне), внесене до затвердженого Департаментом атестації кадрів МОН України(раніше це була компетенція ВАК України) переліку видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук. Станом на 5 листопада 2017 року повний перелік усіх фахових видань в Україні (за галузями знань) складає 1546 найменувань друкованих журналів та збірників наукових праць та 90 видань електронного формату.

Перелік наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робітна здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії: https://mon.gov.ua/storage/app/media/atestatsiya-kadriv-vyshchoi- kvalifikatisii/2022/02/Perelik.fakh.vyd.dlya.publ.rez.dosl.nazdob.stup.DN-KN-DF.22.08.22.pdf

Реєстр наукових видань України: http://nfv.ukrintei.ua/

Наукова стаття— виднаукової публікації, який описує дослідження чи групу досліджень, пов'язаних однією темою, та виконана її науковими авторами. Наукові статті публікуються в періодичних наукових журналах або в неперіодичних збірниках наукових робіт. Наукова стаття є одним з найбільш поширених способів публікації наукових результатів.

Вільний доступ до наукової інформації, в тому числі через розвиток відкритих електронних архівів та відкритих електронних журналів університетів, можливість вільно підтримувати стосунки зі своїми колегами в будь-якій частині світу – одна із найважливіших умов розвитку науки, освіти, інтеграції України до світової академічної спільноти. Запровадження вільного доступу до наукової інформації на електронних носіях розпочалося на початку 1990-х років і триває вже майже три десятиріччя. Попри те, ще існують суттєві переваги відкритого доступу, досі йдуть дискусії щодо надійності та економічних вигод моделі.

  

Передумовами виникнення руху за відкритий доступ стали зростання цін на наукові журнали та інтенсивний розвиток інформаційних технологій. Початок наукової дискусії про те, як пришвидшити розвиток науки в глобальному вимірі розпочався ще з середини ХХ ст. у США. А в 1991 р. було створено перший відкритий архів з фізичних та комп'ютерних наук, відомий сьогодні як АrXiv (arXiv.org). У 1998 р. пройшов Американський науковий форум з відкритого доступу (American Scientist Open Access Forum), на якому дослідники обговорювали проблеми доступу до наукової інформації. Одна з таких проблем – висока вартість передплати наукових журналів, яка визначається тисячами доларів на рік і постійно

зростає. У 2001 р. 34000 науковців підписали Лист до наукових видавців, у якому відображено ідею відкритого доступу. У 2002 р. було оприлюднено Будапештську ініціативу відкритого доступу (BOAI), де було сформульовано поняття відкритого доступу, що включає:

•   безкоштовний онлайновий доступ до наукової літератури;

•   вільне використання для досліджень, навчання та інших цілей;

•   право автора на контроль над своєю роботою і право на посилання та цитування.

  Відкритий Доступ (англ. Open Access) – це безкоштовний, швидкий, постійний, повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів, що реалізовується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі. На початку 2000-х років було прийнято ряд міжнародних документів: «Будапештська ініціатива «Відкритий Доступ» (2002), «Берлінська декларація про Відкритий Доступ до наукових та гуманітарних знань» (2003), «Бетесдська заява про Відкритий Доступ до публікацій» (США, 2003) та ін. У цих документах зазначено про необхідність запровадження цієї ініціативи, є зобов’язання освітньо-наукових та академічних установ створювати відкриті репозиторії, а науковців, відповідно, зберігати в них надруковані матеріали й препринти, а також розміщувати публікації в електронних наукових журналах Відкритого Доступу. Цю ідею підтримали провідні асоціації видавців та науковців, такі як SPARC, eIFL, CILIP та ін. Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій (IFLA) підписала Берлінську декларацію про відкритий доступ до наукового і гуманітарного знання. IFLA дотримується принципів свободи доступу до інформації та переконана, що універсальний і рівний для всіх доступ до інформації життєво необхідний для соціального, культурного, демократичного і економічного добробуту людини, спільнот, суспільства.

  Міжнародний Тиждень Відкритого Доступу, присвячений Руху Відкритого Доступу до наукової інформації проводиться, як правило, щороку в останній тиждень жовтня. Ця акція, що ініційована Коаліцією наукових видань та академічних ресурсів (SPARC) та підтримана більш ніж 2000 прибічниками з усього світу, надає можливість краще ознайомитись з перевагами, які надає Відкритий Доступ, обмінятися досвідом, ідеями щодо впровадження Відкритого Доступу та допомагає розширити коло учасників руху Відкритого Доступу.

Сьогодні реалізуються два шляхи відкритого доступу: архіви відкритого доступу ("зелений шлях"), що пропонують самоархівування науковцями своїх робіт, та журнали відкритого доступу ("золотий шлях"), що впроваджують нову фінансову модель, коли за процес наукового видавництва сплачують не передплатники журналів, а автори або інституції.

Широку підтримку відкритому доступу сьогодні надають усі учасники процесу наукової комунікації: науковці науково-освітніх організацій, видавці, бібліотеки, оскільки всі отримують певні переваги. Для науковців це: вільний доступ до останніх досліджень у галузі; більш активне поширення та вплив їхніх робіт, а отже більше цитування та науковий авторитет. Для науково-освітніх організацій: авторитет, престиж у науковому світі та рейтинги, а також нові можливості управління науковою комунікацією організації. Для видавців: ширша присутність та видимість видання, зростання цитування та підвищення імпакт-фактору. Для бібліотек: легкий доступ до джерел наукової інформації, якісне задоволення інформаційних

потреб користувачів, нові партнерства із науковцями, викладачами, видавцями. Для національної економіки, розвитку науки і суспільства відкритий доступ забезпечує прискорення наукового прогресу, продуктивності, передачі знань. Водночас критики відкритого доступу зазначають його недоліки. Пишуть, що відкритий доступ становить загрозу інтелектуальній власності. З іншого боку, вільний доступ до публікації є підтвердженням авторства, а ліцензії Creative Commons надають авторам можливість регулювати використання своїх творів. Стверджують, що у відкритий доступ при відсутності рецензування можуть потрапляти неякісні і навіть хибні роботи. Однак, це стосується не лише видань відкритого доступу, а й комерційних. Зауважують, що зростання завдяки відкритому доступу кількості публікацій вимагає від дослідників збільшення витрат часу на ознайомлення з матеріалами за темою дослідження, що призводить до зменшення часу на саме дослідження. Однак для швидкого і якісного відбору публікацій варто звертатися саме до спеціалізованих архівів, баз даних, користуватися допомогою фахівців з пошуку. Існують різні види наукових журналів, які надають вільний безкоштовний доступ до

своїх публікацій. Можна виділити декілька типів таких видань:

 журнали відкритого доступу, які надають вільний онлайновий доступ для читачів без будь-яких фінансових, юридичних та технічних перешкод;

 гібридні журнали відкритого доступу, які надають вільний онлайновий доступ без будь-яких затримок лише до тих статей, вільний доступ до яких оплачений авторами (їхніми установами чи грантодавцями);

 журнали із затримкою відкритого доступу, які надають вільний онлайновий доступ після закінчення періоду ембарго.

Функціонують різні моделі оплати за публікації статей у журналах відкритого доступу: коли сплачує автор; сплачує його організація; оплата закладається в грант на наукове дослідження.

Крім того, журнали можуть надавати особливі умови оплати для авторів з країн, що розвиваються. У директорії журналів відкритого доступу (DOAJ) http://www.doaj.org/ представлено найавторитетніші наукові журнали відкритого доступу. На день семінару (24 жовтня) там був представлений 9181 журнал з 128 країн, у тому числі 87 журналів з України. У 2002 р. директорія налічувала всього 33 журнали з 7 країн. Репозитарії відкритого доступу забезпечують вільний доступ до наукових матеріалів, їх архівування та збереження на довготривалій основі, можливість обміну метаданими, гарантують незмінність е-публікації. Вони забезпечують постійне зберігання та надійне

збереження публікацій, постійні URL, оперативне поширення результатів наукових досліджень серед світової наукової спільноти, пошук у метаданих та повнотекстовий пошук у цифрових матеріалах, отримання гарантовано високих результатів індексування в Google та інших пошукових системах, можливість збагачення CV науковців повними текстами, підвищення рейтингу та індексу цитування, можливість для пошуку міжнародних партнерів тощо. Правове забезпечення відкритого доступу забезпечують ліцензії Creative Commons (http://creativecommons.org), що є гнучкою і справедливою системою копірайтів, яка, з одного боку, захищає авторів, а з іншого – спонукає до вільного використання їхніх творів. Creative Commons дозволяє авторам самостійно визначати засади подальшого використання їхніх творів. Можливість отримати інформацію та знайти альтернативні шляхи доступу до платної наукової інформації надає спеціальний додаток до браузера Кнопка Відкритого Доступу (https://openaccessbutton.org). Додаток шукає у відкритих джерелах, а також надсилає повідомлення автору, якщо хтось потребує інформації про його дослідження.

В умовах глобалізації та розвитку інформаційно-комунікаційних технологій суспільство започатковує нові підходи до формування й поширення інформації та знань, пропагує та втілює їх у життя шляхом створення інтелектуальних продуктів і рішень методами «відкритого контенту». Сукупність проектів «відкритого контенту» створює мережеве середовище, що самоорганізовується, та є єдиною системою виробництва, переробки, творчого осмислення й використання сховища (repository) інформації, накопиченої людством за всю історію.

Наукова періодика України (НБУВ ім. В.І.Вернадського)

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN

 

Наукова періодика України — перший український проект вільного доступу до наукової періодики, депозитарій електронних копій журналів і збірників наукових праць України, створений на базі Національної наукової бібліотеки. України ім.. В.І.Вернадського.. За п'ять років в період з 2014 до 2018 року користувачі завантажили з нього понад 100 млн повних текстів наукових статей.

Проект розпочався у 2009 році на виконання Закону України «Про Oсновні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007—2015 роки» та спільного Наказу ВАК України та НАН України «Про затвердження Порядку передавання електронних копій періодичних друкованих наукових фахових видань на зберіганнядо Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського». Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 17 жовтня 2012 року No 1111 затверджено «Порядок формування Переліку наукових фахових видань України», відповідно до якого електронні копії наукових фахових видань мають обов’язково розміщуватися у «Наукова періодика України». Наповнення репозитарію «Наукова періодика України» було реалізовано засобами конвеєрної технології обробки нових надходжень «Шлях електронної періодики», розробленої з урахуванням специфіки функціонування цього проекту. Апаратно-програмний комплекс проекту «Наукова періодика України» був реалізований з використанням семи автоматизованих робочих місць операторів конвеєрної технології й трьох серверів (поштового, файл-сервера і веб-сервера)

Репозитарій надає таку інформацію:

  загальні відомості про наукову періодику (назва й тип видання, рік заснування журналу, його проблематика, періодичність, ISSN, мова видання, засновники, головний редактор і редколегія, адреса редакції)   зміст журналів   повні тексти статей   довідкова інформація про членів редколегій періодичних видань і їхніх засновників через гіпертекстові посилання на зібрання «Наукові біографії вчених, діячів науки та техніки України» й «Наукові установи України»

Основним пошуковим засобом у репозитарії є Google Custom Search («користувацький пошук»), що забезпечує повнотекстовий пошук у межах зібрання електронних копій наукової періодики України шляхом уведення відповідних термінів у «вікно» пошуку

Google, розміщене на головній вебсторінці репозитарію. Пошуковий інструментарій дає змогу проводити уточнений пошук у межах тематичних розділів «Фізико-технічні науки», «Хімікобіологічні науки», «Соціогуманітарні науки».

Деякі наукові журнали з’являються на порталі «Наукова періодика України» зі значним запізненням, представлені неглибоким архівом або поодинокими номерами. У липні 2019 року НБУВ повідомила, що обсяг електронної бібліотеки «Наукова періодика України» перевищив 1 млн повних текстів наукових статей, а загальний обсяг становив 2708 журналів, 38 851 окремих їх випусків та 1 000 430 статей.

«Наукова періодика України» (Уран) http://journals.uran.ua/index.php/index/index В Україні активно розвиваються журнали відкритого доступу, зокрема у проекті «Наукова періодика України» на OJS. Програмний пакет OJS являє собою цілісний журнальний сервер (сервер програмних додатків), призначений для встановлення на локальному апаратному веб-сервері видавничої установи. Система OJS є операційно незалежним рішенням, вона може функціонувати під різними операційними платформами (Linux, MacOS, Windows тощо), вимоги до серверного оточення включають MySQL або PostgreSQL як сервера баз даних та PHP як мови серверних криптів. Різні журнальні сервери OJS є незалежними одне від одного, вони працюють зі своїми власними базами даних та комплектами бізнес-логіки; хоча, за необхідності, наявні механізми повного або часткового злиття кількох OJS-проектів шляхом автоматизованої міграції баз даних на єдину апаратно-програмну платформу OJS. Дані наукових досліджень можуть розміщатися також в архівах (репозитаріях) відкритого доступу. Виділяють інституційні електронні архіви; тематичні електронні архіви;

агрегатори, де представлено дані з декількох архівів; архіви державні, де є урядові дані. ____________________________________________________________________________ Лекція 2. Бібліотеки дисертацій та авторефератів НБУВ ім. В.І.Вернадського http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ARD_EX&P21DBN=ARD&S21FMT=& S21ALL=&Z21ID= Автореферати дисертацій (1998- 2011 р.) Український інститут науково-технічної експертизи та інформації (УкрІНТЕІ) https://okd.ukrintei.ua/ Національний репозитарій складається з центрального репозитарію, що підтримується розпорядником Національного репозитарію, і локальних репозитаріїв, що підтримуються інституціональними учасниками. НРАТ включає в електронній формі такі види академічних текстів: дисертації на здобуття наукових ступенів та автореферати дисертацій; кваліфікаційні випускні роботи здобувачів вищої освіти; статті у наукових виданнях, у тому числі всі статті (сукупність статей), на підставі захисту яких присуджено науковий ступінь; монографії, у тому числі ті, на підставі захисту яких присуджено науковий ступінь; наукові видання; звіти у сфері наукової і науково-технічної діяльності; депоновані наукові роботи; підручники, навчальні посібники та інші науково- та навчально- методичні праці; публікації, розміщені авторами на Інтернет-платформах для обміну науковими публікаціями. До Національного репозитарію включаються всі академічні тексти незалежно від дати їх створення та оприлюднення у визначеному регламентом порядку. Для систематизації академічних текстів Національного репозитарію використовуються бібліографічні відомості та описи, передбачені законодавством. У своїй діяльності Національний репозитарій може відповідно до законодавства здійснювати інформаційну інтеграцію з іншими базами даних, зокрема ресурсами відкритих даних України та інших держав, базами центральних органів виконавчої влади. Внесення до центрального репозитарію дисертацій та кваліфікаційних випускних робіт здобувачів вищої освіти є обов’язковим. Засновники (співзасновники) наукових та навчальних видань, їх редакції зобов’язані вносити до центрального репозитарію повний бібліографічний опис та анотації публікацій і     статей, які розміщуються у відповідних номерах видань, для формування реєстру академічних текстів. Вищі навчальні заклади та наукові установи розміщують тексти кваліфікаційних випускних робіт здобувачів вищої освіти у своїх локальних репозитаріях та забезпечують доступ до них відповідно до регламенту. Вищі навчальні заклади та наукові установи розміщують тексти дисертацій на здобуття наукового ступеня та авторефератів дисертацій у своїх локальних репозитаріях та вносять до центрального репозитарію. Інституціональні учасники, які вносять академічні тексти до Національного репозитарію, несуть відповідальність за достовірність, точність, та повноту поданої інформації. Фізичні особи, які є авторами академічних текстів, отримують доступ до Національного репозитарію в режимі розміщення академічних текстів після проходження відповідної авторизації згідно з регламентом. Безоплатний і вільний доступ користувачів Національного репозитарію до інформації, що в ньому міститься, здійснюється через офіційний веб-портал Національного репозитарію. Власником Національного репозитарію є держава в особі МОН, яке визначає розпорядника Національного репозитарію і затверджує регламент. Розпорядник Національного репозитарію формує реєстр академічних текстів, який є відкритим та містить бібліографічні відомості про академічні тексти, що включені до центрального та локальних репозитаріїв, а також оприлюднені в електронній або паперовій формі. Розпорядник Національного репозитарію забезпечує використання відомостей репозитарію, надає користувачам доступ до інформації, готує довідники, реєстри, аналітичні матеріали, інші інформаційно-довідкові ресурси, проводить систематизацію та іншу аналітичну роботу відповідно до Положення, регламенту згідно із законодавством. Репозитарій Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/27 Матеріали дисертацій НПУ ім. М.П.Драгоманова https://npu.edu.ua/nauka/spetsializovani-rady Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури (НАОМА) Матеріали дисертацій: https://naoma.edu.ua/akademiya/naukova-diyalnist/speczrady/    Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського Матеріали дисертацій: https://knmau.com.ua/nauka/zahisti-na-zdobuttya-stupenya-doktora- filosofiyi/ https://knmau.com.ua/nauka/spetsializovana-vchena-rada-d-26-005-01/ Львівська національна академія мистецтв Матеріали дисертацій: https://lnam.edu.ua/uk/schedule-dissertation.html Львівська національна музична академія ім. Миколи Лисенка Матеріали дисертацій: https://lnma.edu.ua/nauka/dysertatsiji-ta-avtoreferatyi/ Харківська державна академія культури (ХДАК) Матеріали дисертацій: https://ic.ac.kharkov.ua/nauk_rob/specrada/specrada.html Харківська державна академія дизайну і мистецтв (ХДАДМ) Матеріали дисертацій: https://ksada.org/5rsrada.html https://ksada.org/4zahist.html Зарубіжні бази дисертацій: https://www.dart-europe.org/basic-search.php https://ndltd.org/thesis-resources/find-etds/ https://oatd.org/ https://hal.archives-ouvertes.fr/search/index/q/*/docType_s/THESE/submitType_s/file/ https://www.dnb.de/DE/Home/home_node.html Theses Canada https://library-archives.canada.ca/eng       DART-Europe — міжнародний проєкт університетів Європи, інформаційний портал, на   якому розміщені понад 1 млн повних текстів дисертацій та авторефератів дисертацій вчених із 569 університетів 29 країн Європи.   NDLTD (The Networked Digital Library of Theses and Dissertations) — мережева цифрова бібліотека тез та дисертацій, забезпечує пошук повнотекстових дисертацій відкритого доступу або відомостей про дисертації обмеженого доступу серед 4 млн документів   OATD (Open Access Theses and Dissertations) — ресурс для пошуку дипломних робіт та    дисертацій з відкритим доступом, опублікованих у всьому світі. HAL — відкритий мультидисциплінарний архів HAL зберігає і розповсюджує дисертації і наукові статті вчених науково-освітніх та дослідницьких установ, державних та приватних лабораторій Франції. Мови: англійська та французька. Кількість документів: понад 1 млн. Відкритий доступ до повних текстів для 350 тис. робіт. Deusche National Bibliothek —усі дисертації з 1998 року (проект Німецької національної   бібліотеки)   — зведений каталог канадських дисертацій та веб-сайт Бібліотека і архів   Канади ProQuest (PQDT) вміщує бібліографічні описи більше двох мільйонів докторських і магістерських дисертацій, в основному захищених у Північній Америці та Європі. Більшість дисертацій, захищених з 1996 р., представлені повними текстами 24-х перших сторінок (у вільному доступі). https://about.proquest.com/en/dissertations/ Dialnet - містить згруповані по університетах дисертації, наукові статті вчених з провідних університетів Іспанії. Мови: іспанська та інші європейські. Кількість документів: 40 тис. Відкритий доступ до повних текстів: для всіх робіт. https://dialnet.unirioja.es/ dissertations.se - містить докторські дисертації шведських вчених. Мови: англійська, інші європейські і східні. Кількість документів: 54 тис. Відкритий доступ до повних текстів: для половини робіт. https://www.dissertations.se/ theses.fr— частина проекту інформаційного забезпечення вищої освіти за підтримки Міністерства освіти Франції. Містить: дисертації, захищені в університетах Франції. Мови: в основному французька та англійська. Кількість документів: 370 тис. Відкритий доступ до повних текстів: для 30 тис. робіт https://www.theses.fr/ EThOS- британські дисертації (більше 400 тис.) У відкритому доступі для всіх зареєстрованих користувачів. Можна також за порівняно невеликі гроші замовити оцифровку необхідної дисертації, яка після цього буде викладена у відкритий доступ. https://ethos.bl.uk/Home.do;jsessionid=5E27BB593E94C1D89B54F7AFB2D5259B Дисертації Університету Гранади (6 тис.). https://digibug.ugr.es/handle/10481/191 Дисертації Університету Тулузи (+2578). http://thesesups.ups-tlse.fr/ Дисертації цифрової бібліотеки Мексики http://www.bidi.uson.mx/tesis.aspx Дисертації Університету Буенос-Айреса https://bibliotecadigital.exactas.uba.ar/?p=about&c=tesis ______________________________________________ Модуль 4. Лекція 2. ЦИТУВАННЯ ТА ПОСИЛАННЯ В НАУКОВИХ РОБОТАХ Поняття про цитування. Основні правила Вміння автора відповідально ставитись до наукової інформації, працювати з літературою, коректно вживати цитати і оформляти посилання на використані джерела виступає одним з показників рівня його академічної підготовки. Цитата – дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації певної думки. Основними функціями цитати в текстах наукового стилю є комунікативна (спілкування), когнітивна (пізнавальна), аргументативна (доказова). Серед цитат, які застосовують в науковому тексті, поширеніцитати-тези(ними послуговуються для складання автором основних пунктів лекції, виступу, доповіді) або цитати-докази (використовують для підтвердження суджень автора наукового тексту). При цитуванні джерел слід дотримуватися правил: - Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. - Цитування має бути повним, без перекручень і довільного скорочення авторського тексту. У разі пропуску деяких слів чи словосполучень ставлять три крапки. - Цитату необхідно подавати безпосередньо з першоджерел, а не з праць інших авторів. У випадку, коли першоджерело не доступне, можна скористатися цитатою з іншого видання з обов’язковим зазначенням «цитується за». Якщо при цитуванні були виділені деякі слова – виділення пояснюють в дужках. Частіше за все ставлять ініціали – ім’я та прізвище автора наукового тексту. Не рекомендується починати абзаци з цитати, а також вміщувати одну цитату відразу після іншої. Непряме цитування (виклад думок інших авторів своїми словами) подають без лапок. Воно має бути граматично точним. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерела. Цитати мають органічно «вписуватись» в контекст наукової роботи. Головна мета цитат – розвиток власної думки шляхом її порівняння з думкою інших авторів. Значна кількість суцільних цитат і посилань створює враження компіляції роботи, відсутності авторського бачення. Принципи оформлення джерел цитування Як правильно цитувати роботи інших науковців: -  завжди використовувати лапки; -  повністю прописувати текст згадки; -  обов'язково вказувати ініціали вченого і ставити їх перед прізвищем; -  ім'я вченого не варто писати повністю, можна обійтися тільки ініціалами; -  не варто починати абзац з цитати або авторського прізвища; -  дотримуватися одного стилю оформлення цитат. Коли використовуєте парафраз (смисловий переказ цитати), не забувайте написати згадку на автора. Смислова передача суті цитати доречна в таких випадках: -  узагальнюється інформація з кількох ресурсів; -  якщо джерело – це об'ємний текст, а потрібен його короткий виклад; -  якщо це об'ємна цитата. Важливі способи цитування 1.Цитування вторинних посилань(вчений лише знайомиться з матеріалом; оригінал втрачений або написаний дуже складною мовою, і його важко перекласти; мета цитати – аргументувати щось у статті, показати процес аналізу; якщо цитату вченого пам'ятає інша особа). Вторинні цитати потрібно ретельно перевіряти на достовірність першоджерела, переконавшись, що в них немає помилок. 2. Згадки прізвища зарубіжних джерел і вчених (текст пишіть мовою наукової роботи (не мовою оригіналу). Якщо немає впевненості в якісному перекладі, можна скористатися парафразом і потрібно коректно транслітерувати особисті дані автора). 3. Самоцитування в статті (якщо автор опублікував свої роботи раніше, він може процитувати їх у новій статті. Власні посилання повинні бути також оформлені у відповідності до всіх правил, що допоможе перенаправити інших вчених до своїх попередніх наукових робіт. Самоцитування має допомагати розкривати і доповнювати дослідження і бути по темі роботи (не більше 12%)). 4. Під часцитування законодавчих актівпосилаються тільки на першоджерела, які є загальнодоступними і публічними. Найбільш поширені помилки під час цитування Серйозною помилкою вважається звичайна неуважність, яка спричинила відсутність згадки в списку літератури. -  Потрібно дуже ретельно перевіряти інформацію про посади і звання авторів і сам текст його роботи. Якщо при цьому з'явилися якісь сумніви на його рахунок, краще не згадувати його публікацію в своїй роботі. -  Обов'язково вказуйте посилання на графіки, малюнки, схеми та ін., інакше такі дані будуть вважатися порушенням прав автора. -  Змінюйте форму цитування (дослівна і смислова), щоб текст залишався живим. -  Іноді виникають похибки в згадці зарубіжних авторів. Це може бути неправильно перекладене ім'я або прізвище автора. Завжди потрібно пам'ятати, що в переліку бібліографії, джерело прописують на мові оригіналу. - Беріть інформацію тільки у перевірених авторів, вписуйте в роботу цитати, які містять унікальні висловлювання, точно характеризують і збагачують роботу. - Завжди пам'ятайте про лапки і посилання, інакше цитату будуть прирівнювати до плагіату. Використання у роботі цитувань з належно оформленими посиланнями дає змогу: -  уникати плагіату та дотримуватися академічної доброчесності; -  продемонструвати наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження та його масштабність; -  підтвердити власну думку та посилити її аргументацію; -  подати аргументоване заперечення, спростування контраверсійної думки іншого автора задля доведення власної позиції; -  здійснити порівняння, аналіз різних поглядів на те чи інше питання, проблему; -  ідентифікувати та відшукати джерела, на які посилається автор, для підтвердження достовірності цитованого тексту або ознайомлення з додатковою інформацією. Зверніть увагу! Збільшити відсоток оригінальності роботи вдається завдяки ретельному перефразуванню використаних цитат, але з ОБОВ’ЯЗКОВИМ ПОСИЛАННЯМ НА ДЖЕРЕЛО ВИКОРИСТАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Нехтування цим правилом призведе до порушення академічної доброчесності, а отже, вчинення плагіату, що виявиться під час антиплагіатної перевірки роботи.Пам’ятайте!Цитована думка усе одно є запозиченою, навіть якщо вона ідеально перефразована, а тому потребує посилання на джерело використаної інформації! Перефразування– це виклад цитованого тексту своїми словами зі зміною структури речення, але зі збереженням суті повідомлення. Перефразовується зазвичай невеликий обсяг інформації. Для цитування значного масиву тексту доцільно застосовуватиприйом узагальнення – виокремлення основних положень, думок, ідей автора. Узагальнення дає змогу скоротити обсяг цитати, сконденсувати лише головну інформацію, позбавляючись від несуттєвої додаткової інформації та авторських роз’яснень.

Цитата – порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні (Закон України «Про авторське право і суміжні права»). Використовується пряме та непряме цитування.Пряме цитуванняпередбачає дослівне, точне, без жодних змін використання запозиченого тексту і обов’язково береться в лапки (виняток: якщо цитується поезія, лапки не потрібні). У прямому цитуванні не дозволяється змінювати слова цитати. Однак з метою скорочення її обсягу допускається пропуск слів, якщо це не призводить до викривлення думки автора. У такому випадку на місці пропуску ставляться квадратні дужки з трикрапкою всередині.Непряме цитування, так званий парафраз, – переформулювання, переказ цитованого тексту своїми словами за умови

збереження суті. Зверніть увагу! В обох випадках – прямого та непрямого цитування – потрібно вказати на джерело цитованого тексту за допомогою належним чином оформленого посилання. Не варто зловживати прямими цитатами – дослівними фрагментами використаних текстів. Цитата має бути доречною та органічно вписуватися у структуру вашого тексту. Доцільно використовувати цитати у випадках:

- необхідності дослівної передачі думки автора, зумовленої винятковою оригінальністю або особливим стилем викладу чи унікальною манерою письма;

• -  підсилення думки влучною авторською цитатою;

• -  потреби аналізу самого тексту (закону, художнього твору тощо).

Використовуючи цитати, варто пам’ятати про кілька простих правил:

-  цитата має бути стислою, що досягається завдяки скороченню цитованих фрагментів та ретельному відбору найсуттєвішого й найхарактернішого з висловлювання цитованого автора; -  невмотивоване використання занадто громіздких цитат може створювати враження відсутності в автора вміння критично опрацьовувати інформацію; -  надмірна кількість цитат, незначний відсоток власне авторського тексту, наведення кількох цитат підряд одна за одною без авторського аналізу свідчать про низьку

вартісність роботи та її несамостійність; - не рекомендується починати абзаци з цитати.

У роботі має бути чітке розмежування авторського та цитованого текстів. Візуально це допомагають зробити сигнальні фрази, що показують перехід до думки цитованих авторів. Наприклад,
На думку вченого,...

Як зазначають (стверджують) у своїй роботі...
Дослідник наголошує (зазначає, стверджує, зауважує)... Відповідно до концепції вченого,...
Дослідження вченого розкриває аспект...
У своїй праці вчений висвітлив...
Науковець констатує, що...
Погляди дослідників сходяться на тому, що...
Автор підкреслює важливість гіпотези такими твердженнями...

Способи уведення цитати у текст:

цитата подається повністю після слів того, хто цитує;

ПРИКЛАД:
А. Артюхов зазначає: «Отже, студенти та молоді вчені, які списують та обманюють під час навчання, насправді не використовують свого потенціалу на повну, і таким чином завдають шкоди собі як науковцям та своїм майбутнім роботодавцям» [1, с. 30].

(Джерело 1: Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених : колективна монографія / за заг. ред. Н. Г. Сорокіної, А. Є. Артюхова, І. О. Дегтярьової. Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. 169 с.)

цитата подається повністю перед словами того, хто цитує;

ПРИКЛАД:
«Отже, студенти та молоді вчені, які списують та обманюють під час навчання, насправді не використовують свого потенціалу на повну, і таким чином завдають шкоди собі як науковцям та своїм майбутнім роботодавцям», – зазначає А. Артюхов [1, с. 30].

(Джерело 1: Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених : колективна монографія / за заг. ред. Н. Г. Сорокіної, А. Є. Артюхова, І. О. Дегтярьової. Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. 169 с.)

цитата подається повністю, але розривається словами того, хто цитує;

ПРИКЛАД:
«Отже, студенти та молоді вчені, які списують та обманюють під час навчання, – зазначає А. Артюхов, – насправді не використовують свого потенціалу на повну, і таким чином завдають шкоди собі як науковцям та своїм майбутнім роботодавцям» [1, с. 30].

(Джерело 1: Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених : колективна монографія / за заг. ред. Н. Г. Сорокіної, А. Є. Артюхова, І. О. Дегтярьової. Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. 169 с.)

 

цитата подається у вигляді окремих слів, узятих з одного речення автора зі зміненим

відмінюванням таких слів;

ПРИКЛАД:
На думку А. Артюхова, списуючи та обманюючи під час навчання, студенти та молоді вчені «завдають шкоди собі як науковцям та своїм майбутнім роботодавцям» [1, с. 30].

(Джерело 1: Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених : колективна монографія / за заг. ред. Н. Г. Сорокіної, А. Є. Артюхова, І. О. Дегтярьової. Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. 169 с.)

цитата подається в скороченому варіанті без викривлення думки автора (з використанням таких знаків [...] на місці пропуску);

ПРИКЛАД:
На думку А. Артюхова, «студенти та молоді вчені, які списують та обманюють під час навчання, [...] завдають шкоди собі як науковцям та своїм майбутнім роботодавцям» [1, с. 30].

(Джерело 1: Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених : колективна монографія / за заг. ред. Н. Г. Сорокіної, А. Є. Артюхова, І. О. Дегтярьової. Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. 169 с.)

об’ємні цитати, що складаються з кількох речень (у деяких стилях цитування, як-от APA (American Psychological Association Style), їх іще називають блоковими), варто відділити від авторського тексту з метою чіткого розмежування з цитованим текстом. Така цитата може не братися у лапки, натомість – виділяється або відбивається від решти тексту певним способом (набирається іншим кеглем, шрифтом, накресленням, відбивається від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);

ПРИКЛАД: Аналізуючи наслідки порушень студентами та молодими вченими академічної

доброчесності, А. Артюхов зауважує: Отже, студенти та молоді вчені, які списують та обманюють під час навчання, насправді не використовують свого потенціалу на повну, і таким чином завдають шкоди собі як науковцям та своїм майбутнім роботодавцям. Хоча це здається зовсім очевидним, варто наголосити, що створення культури, яка б прищеплювала у студентів та молодих учених академічну доброчесність та небажання шукати легших шляхів, що обмежують їх навчання, вимагає значних зусиль та неабиякої відваги [1, с. 30]. (Джерело 1: Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених : колективна монографія / за заг. ред. Н. Г. Сорокіної, А. Є. Артюхова, І. О. Дегтярьової. Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. 169 с.)

цитування джерела іноземною мовою здійснюється наступним чином: або цитата подається мовою оригіналу та береться в лапки, або ж у лапках наводиться авторський дослівний переклад (у такому випадку робиться примітка (переклад з англійської мови мій. – ініціали автора роботи)).

Бібліографічні посилання

Посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, розглядуваний або згадуваний у тексті роботи інший документ (його частини або групи документів), необхідний для їх загальної характеристики, ідентифікації й пошуку. Мета посилання – аргументувати, доповнити або проілюструвати власну думку фактами з інших наукових текстів; підтвердити чи спростувати чужу думку; порівняти різні підходи вчених стосовно аналізованої проблеми.

Використання бібліографічних посилань у наукових роботах обов’язкові і вживаються в наступних випадках:

•   при цитуванні фрагментів тексту, формул, таблиць, ілюстрацій;

•   при запозиченні положень, формул, таблиць, ілюстрацій не у вигляді цитати;

•   при перефразуванні, недослівному відтворенні фрагмента чужого тексту;

•   при аналізі в тексті змісту інших публікацій;

 при необхідності посилання читача до інших публікацій, які містять обговорюваний матеріал в більш повному об’ємі.

Бібліографічні посилання потрібні для:

•   перевірки достовірності і точності наведених цитат, формул, статистичних даних, фактів і відомостей, запозичених з інших видань;

•   виявлення і пошуку першоджерел;

•   ознайомлення з літературою за темою дослідження, зокрема з тими працями, в яких

  будь-яке питання висвітлено докладніше, ніж у цій публікації, або наведено й

  аргументовано інший погляд;

•   уникнення звинувачень у плагіаті.

  Лише коректне наведення інформації в переліку посилань може бути запорукою точного підрахунку цитувань.
  У прагненні збагатити науковий текст цитатами і посиланнями з робіт інших авторів, не варто забувати про необхідність їх теоретичного аналізу та подання авторської позиції з досліджуваного питання.

  Національні стандарти України, що регламентують оформлення бібліографічної інформації в науковій роботі

  ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання
  Це регламентуючий документ для оформлення бібліографічних списків, списків використаної літератури, списків літератури в наукових роботах тощо. Стандарт розроблено з метою уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації і введено в дію 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису. Він максимально точно відповідає базовому принципу Міжнародного стандартного бібліографічного опису (ISBD) – подавати інформацію в бібліографічному описі в тому вигляді, в якому вона представлена в об’єкті опису. Об’єктами опису є всі види опублікованих та неопублікованих документів на будь-яких носіях.

  Стандарт не поширюється на бібліографічне посилання.

  ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання

Стандарт є регламентуючим документом для оформлення бібліографічних посилань та бібліографічних списків посилань у наукових роботах. Він встановлює види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання та розміщення в документах. Стандарт поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих документах незалежно від носія інформації. «Список використаної літератури» (як частину довідкового апарату) наводять у формі бібліографічного запису (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України No 40 від 12.01.2017 р. «Про затвердження Вимог до оформлення дисертації» даний стандарт внесено до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій.
ДСТУ 3582:2013 Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ)

Стандарт установлює загальні положення і правила скорочування слів і словосполучень українською мовою під час складання бібліографічного опису та умови їхнього застосовування. Чинний від 1 січня 2014 року.

10 березня 2017 року набув чинності Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження вимог до оформлення дисертації”, згідно з яким “... бібліографічний опис списку використаних джерел може оформлятися здобувачем наукового ступеня за його вибором з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 або одним зі стилів, віднесених до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій”.
_______________________________________________________________________________

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ЗАПИСІВ
у позатекстовому списку бібліографічних посилань відповідно до вимог ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання»
з поправками (код УКНД 01.140.40)

Поправки й уточнення до оформлення бібліографічних записів:

• −  у складі вихідних даних може не вказуватися найменування (ім’я) видавця;

• −  для електронних ресурсів за наявності і гіперпосилання (http://...), і цифрового ідентифікатора DOI краще, щоб було вказано саме номер DOI;

  − можна не наводити відомості про серію видання книги та Міжнародний стандартний номер (ISSN, ISBN тощо);

  − повернено пробіли перед двокрапками, крапкою з комою в уточненнях про тип видання (монографія, підручник, дисертація тощо), у відомостях про видавника;

− назви міст, де видано джерело, обов’язково пишуться повністю;

− у поданні джерела, що є частиною іншого (частина книги, періодичного видання, збірника тощо), обов’язково виділяти курсивом книгу/журнал, частиною якого є певний матеріал;

− відомості «навчальний посібник», «для студентів вузів» краще не скорочувати (уточнення про студентів можна взагалі прибирати,залишаючи лише «підручник/навчальний посібник»);

− для книг, де 1–3 автори, необхідно вказувати прізвища автора/всіх двох(трьох) на початку джерела; для книг, де автором є 4 та більше осіб, після знака / вказується прізвище першого та додається та ін. (et al. – для англомовних), хоч можуть бути написані й усі чотири, п’ять, шість;

− назви періодичних видань необхідно розписувати, наприклад: Вісник Книжкової палати, Науковий вісник Київського національного університету

імені Тараса Шевченка (це особливо стосується слів «вісник», «журнал», «наукові записки» тощо);

− дещо змінено оформлення в збірнику дати й місця проведення конференції;

− знак // використовується в оформленні архівних документів для відділення об’єкта посилання від пошукових даних (тобто відділення назви матеріалу від назви архіву).

1 автор (без редактора)

1. Федорова Л.Д. З історії пам’яткоохоронної та музейної справи у Наддніпрянській Україні. 1870-ті – 1910-ті рр. Київ, 2013. 373 с.

2. Скидан О.В. Аграрна політика в період ринкової трансформації : монографія. Житомир : ЖНАЕУ, 2008. 375 с.

1 автор (з редактором)

1. Воробей П.А. Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність : монографія / за ред. В.К. Матвійчука. Київ : Укр. академія внутр. справ, 1996. 116 с.

2-3 автори (без редактора)

1. Лусь В.І., Киркач Т.Є., Мандріченко О.Є. Практикум з нарисної геометрії : навчальний посібник. Харків : ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2014. 118 с.

2. Zhovinsky E.Ya., Kryuchenko N.O., Paparyha P.S. Geochemistry of environment al objects of the Carpathian biosphere reserve. Kyiv, 2013. 100 p.

4 й більше авторів (без редактора)

1. Методика нормування ресурсів для виробництва продукції рослинництва / В.В. Вiтвіцький та ін. Київ : Украгропромпродуктивність, 2006. 106 с.

2. Основи марикультури / І.І. Грициняк та ін. Київ : ДІА, 2013. 172 с.

3. Electrodes of conductive metallic oxides / J.M. Honig et al. Amsterdam : Elsevier, 1980. 260 р.

2 та більше авторів (з редактором)

1. Методи підвищення природної рибопродуктивності ставків / А.І. Андрющенко та ін. ; за ред. М.В. Гринжевського. Київ : Знання, 1998.124 с.

2. Закон України «Про Національну поліцію»: науково-практичний коментар / О.І. Безпалова та ін. ; за заг. ред. В.В. Сокуренка ; передм. В.В. Сокуренка. Харків, 2016. 408 с.

Видання за редакцією, укладачі, упорядники

1. Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів / за ред. І.Я. Коцюмбаса. Львів : Тріада плюс, 2006. 360 с.

2. Експлуатація і технічне обслуговування газорозподільчих станцій магістральних газопроводів / відп. ред. А.А. Руднік. Київ, 2003. 370 с.

3. Правова основа діяльності органів державної влади : збірник нормативних актів / упоряд. П.М. Любченко. Харків : ФІНН, 2010. 303 с.

Автор і перекладач

1. Брігхем Є.В. Основи фінансового менеджменту / пер. з англ. В.В. Біленького та ін. Київ : Молодь, 1997. 998 с.

Колективний автор / без автора (збірники, матеріали конференцій)

1. Україна в цифрах. 2007 : статистичний збірник / Державний комітет статистики України. Київ, 2008. С. 185–191.

2. Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ. Київ, 2012. 464 с.

3. Органічне виробництво і продовольча безпека : зб. матеріалів доп. учасників ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. / Житомирський нац. агроекол. ун-т. Житомир : Полісся, 2015. 648 с.

Багатотомне видання

1. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології: вибрані твори. Київ : Рад. школа, 1983. Т. 1. 480 с.

2. Юридична енциклопедія : в 6 т. / за ред. Ю.С. Шемшученка. Київ : «Укр. енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2001. Т. 3 : К – М. 792 с.

3. Франко І. Твори. У 50 т. Т. 45. Київ, 1986. 480 с.

4. Енциклопедія історії України : в 10 т. / ред. рада : В.М. Литвин (гол.) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. Київ : Наукова думка, 2005. Т. 9. 300 с.

Частина видання

Розділ книги

1. Наумов М.С. Напрями впливу інтелектуалізації економіки на розвиток ринкових відносин в Україні. Трансформаційні процеси в суспільстві в умовах інформаційної економіки : монографія / В.П. Решетило, М.С. Наумов, Ю.В. Федотова. Харків, 2014. С. 213–241.

2. Саблук П.Т. Напрямки розвитку економіки в аграрній сфері виробництва. Основи аграрного підприємництва / за ред. М.Й. Маліка. Київ, 2000. С. 5–15.

Стаття в журналі, газеті

1. Яцків Я.С., Радченко А.І. Про ефективність видання наукових журналів в Україні. Вісник Національної академії наук України. 2012. No 6. С. 62–67.

2. Мозоль А.П. Злочинність мігрантів (кримінологічна характеристика). Вісник Університету внутрішніх справ. Серія «Право». 1999. Вип. 7. Ч. 2. С. 112–119.

3. Аврамцев О. Хронограф: події в історії. Слобідський край. 2015.27 січня. С. 8.

4. Dankevych Ye.M., Dankevych V.Ye., Chaikin O.V. Ukraine agricultural land market formation preconditions. Acta Universitatis Agriculturae et Silviculturae Mendelianae Brunensis. 2017. Vol. 65. No 1. P. 259–271.

Тези доповідей у матеріалах конференцій

1. Скальський В.Р. Становлення методу акустичної емісії в установах Західного наукового центру. Теорія і практика раціонального проектування, виготовлення і експлуатації машинобудівельних конструкцій : праціІІ міжнар. наук.-техн. конф., м. Львів, 11–13 листопада 2010 р. Львів, 2010.С. 9–10.

2. Борисова В.І. Зміст заповіту. Проблеми цивільного права та процесу : матеріали наук.-практ. конф., присвяченої пам’яті проф. О.А. Пушкіна,27 травня 2016 р. Харків : ХНУВС, 2016. С. 20–24.

Електронні ресурси

1. Наукові публікації і видавнича діяльність НАН України. Київ, 2007. URL: http://www.nas.gov.ua/publications (дата звернення: 19.03.2014).

2. Вільчик Т.Б. Відповідальність адвоката перед клієнтом: напрями гармонізації законодавства України до європейських стандартів. Форум права. 2016. No 1. С. 30–36. URL: http://nbuv.gov.ua/j- pdf/FP_index.htm_2016_1_7.pdf (дата звернення: 20.09.2016).

3. Харківський національний університет внутрішніх справ. Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський_національний_університет_внутріш ніх_справ (дата звернення: 15.09.2016).

4. Що таке органічні продукти і чим вони кращі за звичайні? Екологія життя : веб-сайт. URL: http://www.eco-live.com.ua (дата звернення: 12.10.2017).

5. Axak N. Development of multi-agent system of neural networkdiagnostics and remote monitoring of patient. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. 2016. Vol. 4. No 9(82). P. 4–11. DOI: 10.15587/1729- 4061.2016.75690.

Дисертації та автореферати

(може не вказуватися місце захисту дис. та повна назва спеціальності)

1. Черевко П.П. Створення юридичних осіб приватного права : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Київ, 2008. 225 с.

2. Савченко Л.А. Особисті права та обов’язки батьків і дітей за сімейним законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Київ, 1997. 27 с.

3. Дутко А.О. Юридичні конструкції та їх використання в законотворчій практиці України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» ; Львівський держ. ун-т внутр. справ. Львів, 2010. 20 с.

Закони та інші нормативні документи

1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. No 254к/96-ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. No 30. Ст. 141.

2. Про Національну поліцію : Закон України від 2 липня 2015 р. No 580- VIII / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 (дата звернення: 26.08.2016).

3. Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» : Указ Президента України від 12 січня 2015 р. No 5/2015 / Президент України. Офіційний вісник Президента України. 2015. No 2. С. 14. Ст. 154.

4. Загальна декларація прав людини : прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. База даних «Законодавство України». URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 (дата звернення: 26.08.2016).

5. Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року : проект / Міністерство аграрної політики та продовольства України. URL: http://minagro.gov.ua/apk?nid=16822 (дата звернення: 13.10.2017).

Інші документи

Архівні матеріали

1. Науковий архів Інституту історії України НАН України. Ф. 2. Оп. 3. Спр. 170. No 1. Арк. 5.

2. Заява приват-доцента по кафедрі філософії Київського університету П. Свєтлова від 23.10.1919 про необхідність читання курсу гносеології // Державний архів м. Києва. Ф. 16. Оп. 469. Спр. 381. 13 арк.

Стандарти

1. ДСТУ ISO 9001: 2001. Системи управління якістю. [Чинний від 2001- 06-27]. Київ, 2001. 24 с. (Інформація та документація).

2. СОУ-05.01-37-385:2006. Вода рибогосподарських підприємств. Загальні вимоги та норми. Київ : Міністерство аграрної політики України, 2006. 15 с. (Стандарт Мінагрополітики України).

3. Аппаратура радиоэлектронная бытовая. Входные и выходные параметры и типы соединений. Технические требования. М., 2001. 27 с.

Патенти, свідоцтва

1. Люмінісцентний матеріал : пат. 25742 Україна : МПК6 С09К11/00, G 01Т1/28, G 21НЗ/00. No 200701472 ; заявл. 12.02.07 ; опубл. 27.08.07, Бюл. No 13. 4 с.

Препринти

1. Панасюк М.І., Скорбун А.Д., Сплошной Б.М. Про точність визначення активності твердих радіоактивних відходів гамма-методами. Чорнобиль : Ін-т пробл. безпеки АЕС НАН України, 2006. 7 с. (Препринт. НАН України, Ін-т пробл. безпеки АЕС; 06-1).

Каталоги

1. Національна академія наук України. Анотований каталог книжкових видань 2008 року. Київ : Академперіодика, 2009. 444 с.
___________________________________________________________
 

Кодекс академічної доброчесності

Колектив студентів та співробітників Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (далі – Академія):

- усвідомлюючи свою відповідальність за реалізацію місії Академії в галузі освіти, науки та культури,

- вважаючи своїм обов'язком формування системи демократичних відносин між студентами і викладачами,

ухвалює даний Кодекс академічної доброчесності (далі - Кодекс) і зобов'язується слідувати йому.

1. Загальні положення

1.1 Академічна доброчесність - це сукупність принципів, правил поведінки учасників освітнього процесу, спрямованих на формування самостійної і відповідальної особистості, спроможної ефективно навчатися, викладати і займатися науковою діяльністю, дотримуючись етичних та правових норм.

1.2. Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

- самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання;

- посилання на джерела інформації у разі запозичень ідей, тверджень, відомостей;

- дотримання норм законодавства про авторське право.

1.3. Дотримання академічної доброчесності педагогічними і науково- педагогічними працівниками передбачає:

- дотримання норм, передбачених у п.1.2 цього Кодексу та контроль за дотриманням цих вимог особами, які здобувають освіту;

- дотримання загальноприйнятих етичних норм;
- дотримання норм Конституції і законів України;
- повагу до осіб, які здобувають освіту, до їхніх батьків та осіб, які їх

замінюють, незалежно від віку, статі, стану здоров’я, громадянства, національності, ставлення до релігії, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин.

1.4. За порушення принципів академічної доброчесності (плагіат, спонукання до порушень академічної доброчесності здобувачами освіти, тощо) педагогічні і науково-педагогічні працівники притягуються до дисциплінарної відповідальності відповідно до законодавства.

1.5. За порушення принципів академічної доброчесності здобувачі освіти притягуються до відповідальності:

- повторне проходження оцінювання (контрольної роботи, іспиту, заліку тощо);

- повторне проходження навчального курсу;
- відрахування із навчального закладу.
1.6. Академія є вільною від політичних впливів, що виявляються в будь-

якій формі.
1.7. Правила Кодексу однакові для всіх працівників, незалежно від посади

і терміну роботи, знайомляться з ним при прийомі на роботу (до підписання трудового договору).

1.8. Кодекс публікується на офіційному сайті Академії.

2. Політика академічної доброчесності

Відповідальність за дотримання цінностей академічної доброчесності є водночас як особистим обов’язком кожного так і спільною справою колективу загалом.

2.1. Неприйнятними у навчальній та науково-дослідницькій діяльності для студентів та працівників Академії є:

2.1.1. Плагіат – навмисне чи усвідомлене оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору (тексту або ідей) під іменем особи, яка не є автором цього твору, без належного оформлення посилань.

2.1.2. Шахрайство, а саме:

- фальсифікація або фабрикація інформації, наукових результатів та наступне використання їх в академічній роботі;

- підробка підписів в офіційних документах (залікових книжках, актах, звітах, угодах тощо);

- використання під час контрольних заходів заборонених допоміжних матеріалів або технічних засобів (шпаргалки, мікронавушники, телефони, планшети тощо);

- посилання на джерела, які не використовувалися в роботі;

- списування (реплікація) при складанні будь-якого виду підсумкового або поточного контролю;

- проходження процедур контролю знань підставними особами;

- здавання або репрезентація різними особами робіт з однаковим змістом як результату навчальної чи наукової діяльності.

2.1.3. Несанкціонована співпраця, а саме:

- надання допомоги для здійснення акту академічної нечесності − навмисна чи усвідомлена допомога або спроба допомоги іншому вчинити акт академічної нечесності;

- придбання в інших осіб чи організацій з наступним поданням як власних результатів навчальної та наукової діяльності (звітів, рефератів,

контрольних, розрахункових, курсових, дипломних та магістерських робіт, дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) та доктора наук, есе, статей, монографій тощо).

2.1.4. Пропонування чи отримання неправомірної винагороди при оцінюванні результатів успішності, виконання навчальних чи дослідницьких завдань.

2.1.5. Використання родинних або службових зв’язків для отримання позитивної або вищої оцінки при складанні будь-якого виду підсумкового контролю або переваг у роботі.

2.1.6. Внесення до списку авторів статей, монографій, підручників тощо осіб, які не брали участі в отриманні наукових результатів.

2.1.7. Інші види академічної нечесності.

3. Комісія з питань академічної доброчесності

3.1. З метою моніторингу дотримання членами колективу моральних та правових норм цього Кодексу в Академії створюється Комісія з питань академічної доброчесності (далі – Комісія).

3.2. Комісія наділяється правом одержувати і розглядати заяви щодо порушення Кодексу та надавати пропозиції адміністрації Академії (директорам інститутів) щодо накладання відповідних санкцій.

3.3. Комісія у своїй роботі керується Конституцією України, Законом України «Про вищу освіту», іншими чинними нормативно-правовими актами, Статутом Академії, цим Кодексом та Положенням про Комісію з питань академічної доброчесності, яке затверджується Вченою радою Академії.

3.4. До складу комісії за посадами входять: перший проректор з науково- педагогічної роботи, Уповноважений з питань запобігання та виявлення корупційних дій, вчені секретарі спеціалізованих вчених рад, начальник навчально-методичного відділу, голова студентського самоврядування.

3.5. Склад Комісії затверджується Конференцією трудового колективу академії за поданням Вченої ради Академії терміном на 3 ріки.

3.6. Член колективу, який став свідком або має серйозну причину вважати, що стався факт порушення цього Кодексу, повинен повідомити про це Комісію. Неприйнятно подавати або підтримувати подання безпідставних скарг або скарг без підпису.

3.7. Якщо студент чи працівник має сумніви або непевність, що його дії або бездіяльність можуть порушити Кодекс, він може звернутися за консультацією до Комісії.

3.8. Будь-який член колективу має право звернутися до Комісії з метою внесення пропозицій та доповнень до цього Кодексу.

3.9. При виявленні порушень, передбачених у п.2.1 цього Кодексу, Комісія вносить ректору Академії пропозиції щодо заходів реагування.

4. Заключні положення

4.1. Члени колективу зобов’язані знати цей Кодекс. Незнання або нерозуміння норм Кодексу саме по собі не є виправданням неетичної поведінки.

4.2. Порушення норм цього Кодексу може передбачати накладання санкцій, аж до відрахування або звільнення з Академії, за поданням Комісії з питань академічної доброчесності.

4.3. Кодекс затверджується Конференцією трудового колективу Академії, або за її дорученням Вченою радою Академії.

4.4. Пропозиції щодо змін та доповнення до Кодексу вносяться за поданням Вченої ради Академії, Студентської ради Академії, Ради молодих вчених Академії, Комісії з питань академічної доброчесності.

Зміни та доповнення до Кодексу вносяться за рішенням Загальних зборів трудового колективу Академії, або за їх дорученням Вченою радою Академії.